Єден пан пішов на лови на зайця. Айбо там, де зайця знайшов, там і циганин був. Пан стрілив та убив зайця з пушки. А циганин кинув вилами у зайця. Циганин думав, що він вилами забив зайця, а то пан з пушки. Бере пан зайця, айбо циганин не дає.
– Ого, не так діло. Я зайця вбив вилами! – циганин каже.
І пан каже:
– Кедь так діло, ти кажеш, що ти зайця вбив, то не так чинім. Ходи до мене та зайця обчистимо, я дам зайця красно спекти, а на рано котрому найкрасніше буде снитися, того буде заєць.
Пан пішов та ліг, та спить. Айбо циганин не спить – усе позирає, чи дораз заєць іспечений. Як ся заєць іспік, циганин вийняв зайця, та й з’їв, та й ліг спати. Рано повставали – встав і пан, і циганин. Каже пан:
– Но що, циганине, тобі ся снило?
– А я не кажу навперш, най ви навперше скажете.
І пан:
– Хлопе, мені снилося, що я був на небі.
– Но, та й мені ся так снило, гейби я вас видів на небі. Я собі подумав, що пан де би вже із неба зійшли зайця їсти? Я з’їв зайця!
Та й загнув голову, та й пішов.
