Біла королева

Іринка дуже любила малювати. На день народження батьки подарували їй фарби. Іринка поклала їх на стіл, витягнула аркуш паперу і пішла набрати води. Тим часом фарби засперечалися: чий колір кращий? Ось червона фарба і каже:

— Звісно, що червоний, він найяскравіший. Усі найсмачніші фрукти та овочі червоного кольору: помідори, яблука, полуниці, ягоди вишні!

— А зелений?! — каже зелена фарба. — Погляньте за вікно, уся трава зелена і листя на деревах та кущах теж! Зелений — це найкращий колір!

— Нічого подібного, — втрутилася синя фарба. — Я — найкраща. Погляньте на синє небо, йому немає краю. Вода, вона теж синя: моря, ріки, озера!

— Що там вода, — каже жовта фарба. — Жовтий — король усім кольорам. Сонце, яке дає всім тепло, — жовте. Світло, яким спалахує лампочка в кімнаті, теж жовте. А зелене листя восени жовтіє.

Не витримала чорна фарба та й каже:

— Послухайте мене. Я найкраща. Я — чорна, як земля на всій планеті. Чорним стає все, що згорає, вугілля теж чорного кольору.

Всі сперечались, окрім білої фарби. Вона мовчала.

— Біла, чого ти мовчиш? — глузували з неї інші кольори. — Ти така ж біла, як цей аркуш. Хоч що тобою намалюєш — однаково не буде видно!

До кімнати повернулась Іринка. Вона вмостилась у кріслі, витягнула пензлик і почала малювати. Спочатку намалювала зелену галявину. Ох і пишалась зелена фарба! Потім — синє небо, потім — жовте сонце, потім хатку з червоним дахом. Вона використала всі кольори, крім білого. Біла фарба геть похнюпилась. За декілька хвилин, коли фарби на папері підсохли, Іринка відкрила баночку білої фарби. Усі затамували подих. Іринка вмакнула пензлик у білу фарбу і... Зелена галявина розцвіла десятком білих ромашок, на ній паслись овечки, небо вкрилось кудлатими білими хмарами, а з червоного димаря повалив білий дим. Малюнок вийшов дуже гарний. Іринка задоволено витерла руки і показала роботу батькам. А серед фарб з’явилась нова королева — Біла.

написала Яна Стадник

намалювала Наталя Фляк