А то як коваль з пуда заліза зробив пшик. Один хлібороб каже ковалеві:
— Вийде з пуда заліза леміш?
— Вийде, та ще й добрий!
— Ну, на залізо, роби!
От він робив, робив...
— Ні,— каже,— не вийде леміш, а вийде чересло.
— Ну, роби чересло!
Робив, робив...
— Ні,— каже,— не вийде чересло, а вийде сокира.
— Ну, роби сокиру!
Робив, робив...
— Ні,— каже,— не буде сокира, а буде долото.
— Ну, роби й долото!
Робив, робив...
— Ні,— каже,— не буде долото, а буде швайка.
— Роби швайку!
Робив, робив...
— Ні, не буде швайка, буде шило.
— Та роби й шило!
Заплескав, устромив у воду загартувать,— воно й зашипіло. Мужик:
— Еге, бач,— каже,— що воно вийшло — пшик! Ну, приходь же по гроші!
Коваль пішов і хлопця взяв:
— Гляди ж,— каже,— як буду гроші просити, і ти кажи: «Прибавте, панотче, й на хлопця, бо роботи було багато».
Приходять. Мужик попав коваля за верхів'я і давай йому метелиці давати! А хлопець за дверима кричить:
— Прибавте, панотче, й на хлопця, бо роботи було багато!
