Славно
У хащах старого–престарого лісу живуть собі чебиряйчики. Як ви не знаєте хто вони такі? Ну то вмощуйтесь зручненько та слухайте. На зріст вони невеличкі, не вище трави , тож треба пильненько дивитися собі під ноги, коли бува мандруєш лісом і то як пощастить. Ба ось тільки-тільки вгледиш кого з них, а він вже й щез, наче в повітрі розтанув. Очі в них великі й ясні, як квіти в траві й не второпаєш чи то квітка така, чи хтось з чебиряйців на тебе з трави глядить. Живуть вони у маленьких будиночках, хто на дереві, хто в корінні, а хто й на воді. Будиночки в них один чудніший за інший. Хто облаштував собі домівку в дуплі старезного дерева, хто в покинутій лисячій норі, хто в велетенській мушлі, а хто і старий дірявий чобіт. Та на все свій час. Ось слухайте.
