Чому сонечко має на спинi чорнi крапочки?

Колись жучок сонечко не мав чорних крапочок на своїй червоній спинці. Так, його крильця були просто червоного кольору. Але всі комахи у лісі сміялися з Сонечка:

— Що це за ім’я таке — Сонечко? У всіх жуків імена як імена: Короїд — кірку їсть, Довгоносик — має довгий носик, Листоїд — листя любить. А в тебе що? Що твоє ім’я означає?

Бідолаху проганяли, не хотіли товаришувати. Жучок Сонечко був страшенно самотнім.

І от одного разу у повному розпачі він промовив крізь сльози до своїх кривдників:

— Я Сонечко — бо я комаха великого Сонця. Сонце мене любить! Розсміялися жуки, ворушачи величезними вусами:

— Оце так вигадав, оце так балачки! Таких дурниць ми ще ніколи не чули!

— Не вірите, я доведу вам. Я полечу до Сонця!

— А воно тебе спалить, і не стане дурника Сонечка у нас у лісі!

Сонечко витер лапками слізки і полетів. Ще довго у повітрі чулося ненависне гигикання лісових жуків.

„Нехай спалить мене Сонце, аби не чути цих насмішок”, — думав Сонечко.

Вище й вище летів жучок, але сонячні промені були ласкавими. Долетівши до самого Сонця, побачив великі добрі очі, які лагідно дивилися на нього. Сонце посміхнулося:

— Вітаю тебе, мій маленький друже! Мабуть, стомився?

— Ні, не стомився, я…

— Знаю всі твої біди, я бачило всі твої слізки. І хочу тобі сказати, що дуже люблю тебе. Недаремно ж ім’я тобі Сонечко, чи не так?

— Так, — задоволено відповів жучок.

— На згадку про мою любов подарую тобі свій поцілунок.

Сонце поцілувало червоні крильця. Від цього цілунку лишилися охайні чорні крапочки.

— Тепер всі побачать, що ти справді мій маленький жучок.

Сповнений радощів Сонечко примчав до свого рідного лісу.

— Дивіться, його не спалило Сонце, — галасували комахи.

— Ще й на крильцях цілунок самого Сонця.

Відтоді образи припинилися. І коли хтось запитував: „Що це за ім’я таке — Сонечко?” Йому відповідали: „Його назвало так Сонце”.

написала Лана Ра

Намалював Максим Долинний