Піп і дяк

Сердився піп із дяком. Пішов дяк читати „Апостол” на службі. Піп гойкає:

– Не той апостол!

Дяк читає. Піп уп’ять:

– Не той апостол!

А дяк тоді обернувся і каже людям:

– Но, люде чесні, чи се не наш „Апостол”?

Читає далі. Каже піп:

– Переступи.

А він читає. Піп уп’ять:

– Переступи!

І тоді дяк кинув на землю „Апостол” і переступив ногою:

– Но, люде чесні, чи не переступив-єм?

А то було не так переступити, а єден пункт облишити та далі читати. Думає собі дяк: „Чекай, научу і я тебе!”

На другий тиждень узяв піп собі Євангеліє і пішов кадити в церкві: а дяк пішов, вийняв закладку з книги, переклав далі. Прийшло читати Євангеліє: а воно не там закладка, де піп поклав. Піп глядить та все каже:

– Рече Господь...

Перевертає у книзі та все:

– Рече Господь...

А дяк як закличе із крилоса:

– Та най уже рече, що має!




Дитина