«Де найкраще в світі жити?»

Марія Морозенко

У зеленому ярочку,
Біля синього струмочка,
Раз зібралися звірята
Стали думати – гадати:
«Де найкраще в світі жити?»

Каже зайчик: – Знаменита
У лісочку нірка є,
Царство славнеє моє.
Нірка затишна, тепленька,
Мохом встелена м’якеньким.
Вовк за мною гнатись стане,
Скочу в нірку – не дістане.

Жаба квакнула сердито:
– Кажеш, нірка знаменита?
Твоя хатка, кожен знає,
Від біди не заховає.
Ква-ква, що пусте молоти.
Дім найкращий, це болото.
Взимку вас мороз лякає,
Влітку сонце припікає.
А мені, в болоті дивнім,
І не жарко, і не зимно.

Засміявся горобець:
– Ну, і жаба, молодець!
Цвінь-цвірінь, всіх розсмішила,
Що болото розхвалила.
А про Чаплю ти забула ?
Цвінь-цвірінь, усі ми чули,
Що в болоті та у лісі
Страшно жити. А у стрісі
Дім найкращий, найлюбіший,
Найбагатший, найсмачніший.
Цвінь-цвірінь, завжди зернинку
Я знайду біля будинку.

Бджілка крильця опустила,
Біля зайчика присіла:
– В мене часу небагато,
Бо я мушу працювати.
Але на таку розмову
Я скажу вам своє слово.
Є на пасіці старенькій
Вулик з дощечок гарненький,
То мій дім. Весь день літаю,
З квіточок нектар збираю.
А на ніч, забувши втому,
Поспішаю я додому .
Заперечу вам усім:
Вулик – ось найкращий дім!

Мишка тонко пропищала:
– Мама так мене навчала:
«Не ходи, моя маленька,
На ту пасіку гарненьку.
Не ходи, моя дитино,
Бо ти там умить загинеш.
Біжи в поле, у пшениці
Завжди є чим поживитись…

Довго ще, мабуть, малята,
Сперечалися б звірята .
Та в цю пору до ярочка,
До чистенького струмочка
Сам лелека прилетів,
На траву шовкову сів.

Найхоробріший зайчисько
Підійшов до нього близько,
І сміливо запитав:
– Знаю, скрізь ти побував.
Всіх нас можеш розсудити:
Де найкраще в світі жити?

І сказав усім лелека:
– Я не раз літав далеко
За високі сиві гори,
За широке синє море.
Там є, друзі, все, що хочеш.
Та я жити там не хочу.
Щовесни додому лину
В рідний край, на Україну.
Хоч гніздо моє стареньке.
Деревце під ним кривеньке.
Дім свій сам я збудував,
Сам по прутику складав.
На землі всій, добре знаю,
Дому кращого немає…


Вам, малесенькі звірята,
Я пораду хочу дати.
Бережіть ось цей куточок,
Де тече малий струмочок.
Бо усіх вас він зріднив,
Кожного чогось навчив.
Бережіть ліси, садочки…
Бережіть поля, гайочки,
Бо усе це, до краплини,
Дім наш, частка Батьківщини.

(є продовження казки)