Зоряний зайчик

Євген Романенко

Один маленький хлопчик дуже любив дивитись в ночі на зоряне небо. Йому здавалося, що на темному небі криється більше таємниці ніж у блакитному небі вдень. Тому він не хотів лягати спати і довгий час дивився, як зірки підморгували йому з нескінченної темряви.

Одного разу, як і завжди, хлопчик сидів біля вікна й роздивлявся свої улюблені вогники на нічному небі. Аж раптом він побачив, як одна зіронька відділилася від інших і опустилася до вікна. І ось перед хлопчиком, на підвіконні опинився маленький голубий сяючий зайчик:

– Ти хто?, – спитав приголомшений малий.

– Я – зоряний зайчик, – відповів маленький зайчик.

– А що, бувають такі, як ти?

– Авжеж, я такий, як і сонячний зайчик, тільки живу вночі.

– Чому ти не на небі? – запитав хлопчик зіроньку.

– Тому, що ти не спиш. І я прийшов допомогти тобі заснути. Коли діти не засинають, ми – зоряні зайченята приходимо на допомогу усім малятам.

– А якщо я не хочу спати?! Якщо я бажаю дізнатись, що там на темному небі, серед зірок?

– Тоді, тобі потрібно, зручно вкластися у ліжко під ковдру. Потім заплющити очі, щоб ти міг добре уявити те, що я тобі розповім.

Я відкрию тобі одну таємницю, – почав тихо говорити зайчик, – там, на зоряному небі, дуже далеко, живуть великі та дорослі зірки. Але вони дуже сумні, бо вже все на світі пізнали. І у їхньому житті більше немає приємних несподіванок. Вони не радіють кожного ранку, коли приходить новий день. Їхні сподівання вже давно померли. А ще, вони сумують у темряві серед таких же, як і вони, бо в них безсоння. Точніше, – їм не дозволено спати. Якщо яка-небудь необачна зірка засинає, то вона більше ніколи не прокидається. Ця зіронька згасає назавжди. Але ж вони повинні світити для людей у темряві і вказувати вірні шляхи! Ось зорі сумуючи і складаються у сузір’я! І тепер дорослі зірки мріють тільки про одне: солодко поспати, та подивитись казковий сон. Де вони змогли би трохи побути маленькими дітлахами. І усміхатись і радіти усіляким сюрпризам кожного дня, та безтурботливо бігати у дворі.

Але хлопець вже не слухав розповіді маленького зоряного зайчика. Він перебував у своєму гарнесенькому дитячому сні, де був яскравий сонячний день. І всі раділи та посміхались.