Загублена писанка

Ірина Мацко

Трапилась ця пригода у передвеликотній вечір. Маленька Катруся сиділа на лавочці біля хати і розписувала яєчка. Кошичок для посв’ячення уже був готовий. Все Катруся туди поклала: і пасочку, яку спекла їй мама, і ковбаску, хрін, трошки масла, шматочок шиночки, прикрасила все зеленню і квітами. Тільки писаночок не хватало. От тепер сиділа розклавши пензлики та фарби на лавці і виводила дивні узори. Завтра зранку вона з батьками понесе найкращий кошичок у церкву, щоб осв’ятити.

Катруся дуже стараласяя виводячи узори на яєчку і не помітила, що писаночка, яку вона щойно розписала і поставила на лавку, помаленько покотилась по лавці і упала в траву. Потім далі по горбочку. А Катруся розписала усі яєчка і пішла у хату не замітивши що одного немає.

Котилась-котилась і писаночка прикотилась до будки де жив песик Сірий. Та й стук до його стінки. Сірий злякано вискочив. Дивиться перед його будкою лежить щось маленьке, кругле і кольорове.

- Кістку господар кинув чи що? - понюхав. – Ні, м’ясом не пахне. Я такого запаху не знаю, напевно камінчик тільки дуже дивний якийсь і кольоровий. Нащо мені тут камінців перед будкою? Відкочу його до кота Мацика, нехай він морочиться.

Так і зробив. Кіт Мацик мирно спав собі скрутившись клубочком біля хати. Сниться йому мишка, якою він грається, а вона чимдуж він нього утікає. Раптом чує щось муляє його у лапку. Прокинувся Мацик і бачить, що біля лапки якийсь наче яєчко лежить. Та якесь дуже кольорове. Такого кіт Мацик не бачив, коли заходив у курник.

- Що ж з ним робити? Може погратись? Мишки ж все одно немає. Пограюсь я яєчком.

І почав кіт лапками яєчко катати туди-сюди, туди-сюди. Наче з мишкою грається. Але скоро ця гра набридла.

- Ні таки мишка краще. Вона жива і утікає так цікаво, а тут що, лише котиться і все. Піду я мабуть мишку зловлю, а яєчко до курей відесу. Напевно вони його загубили.

Прикотив до курочок.

- Ось, тримайте, кури. Це ви десь загубили.

Розквоктались кури, позбігались усі дивитися, що ж це таке котик приніс. Якесь мальоване, чудне.

- Це твоє Рябенька, - сказав впевнено півник, - ти також така, наче розмальована. – Бери і висиджуй.

- Так – так – так, твоє, твоє, - заквоктали кури.

Ну що ж робити Рябенькій. Сіла на яєчко. Сидить, сидить, а воно холодне. До півночі сиділа. А кури тільки запитують – ну що там, загрілось? Що там, буде з нього курчатко?

Так і просиділи кури над яєчком. І очей не стулили.

А надранок почули дзвін Великодних дзвонів у церкві, що початок великого свята звіщали і людей у церкву на освячення закликали.

- Великдень, великдень – загуло на подвір’ї. Тепер усі здогадалися, що то було за яєчко мальоване. І песик Сірий і кіт Мацик і курочки з півнем.

Зібрались вони біля порога хати з писанкою і коли Катруся з батьками виходила з кошичком щоб іти у церкву – урочисто віддали їй мальоване яєчко.

- Дякую, мої любі. Саме цієї писаночки мені не вистачало. Я шукала її весь ранок. А тепер я освячу у церкві її і поділю між вами. Ви її врятували.

Катруся поставила писанку на самий вершечок у кошичок і понесла у церкву. А після освячення усі мешканці двору скуштували свячену писаночку, яку вони врятували. І були від цього дуже горді та щасливі.